- покликати
- —————————————————————————————покли́катидієслово доконаного видупозвати—————————————————————————————поклика́тидієслово недоконаного видувигукувати
Орфографічний словник української мови. 2005.
покликати
Смотреть что такое "покликати" в других словарях:
покликати — I поклик ати а/ю, а/єш, недок., перех. і неперех. 1) Те саме, що вигукувати. 2) кого, на кого і без додатка. Звертатися до кого небудь, кликати когось. || Згадувати когось, відгукуватися про когось. II покл икати и/чу, и/чеш, док., перех. і без… … Український тлумачний словник
протокол — в розумінні допит; покликати до протоколу покликати на допит [IV] допит, який протоколюється; подавчий протокол: відділ якої небудь установи, куди подаються заяви [VI,VII] крім прямого значення, ще в розумінні: допит [II] … Толковый украинский словарь
кликати — I (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), покликати, покликати, покликнути; гукати, нагукувати, нагукати, нагукнути (голосно); волати (голосно, просячи допомоги); манити, приманювати, приманити (просити підійти, роблячи… … Словник синонімів української мови
гуконути — ну/, не/ш, док. Крикнути, покликати … Український тлумачний словник
загукати — I загук ати а/ю, а/єш, док. 1) перех. і без додатка. Почати гукати, вигукувати які небудь слова, звуки. || до кого. Звернутися до когось із чим небудь. || на кого, розм. Покликати, нагукати кого небудь. 2) неперех., на кого. Почати голосно лаяти… … Український тлумачний словник
накликатися — I наклик атися а/ється, недок. 1) Добровільно виражати бажання діяти в певному напрямку, домагатися чого небудь; напрошуватися. 2) Пас. до накликати. II накл икатися и/чуся, и/чешся, док., розм. Багато разів покликати кого небудь … Український тлумачний словник
перекликати — I перекл икати див. перекликати. II переклик ати а/ю, а/єш, недок., перекли/кати, и/чу, и/чеш, док., перех. 1) Робити перекличку (у 1 знач.). 2) тільки док., заст. Покликати до себе (жити, працювати і т. ін.) … Український тлумачний словник
погукати — а/ю, а/єш, док. 1) перех. і без додатка. Голосно вимовити, виголосити які небудь слова, звуки. || також на кого. Голосно покликати кого небудь. || Звернутися до кого небудь, намагаючись привернути увагу. || також неперех., з інфін., із спол.… … Український тлумачний словник
позвати — позву/, позве/ш, док., перех. Голосом, жестом попросити кого небудь наблизитися, підійти, обізватися; покликати. || Запросити когось прийти, з явитися куди небудь із певною метою … Український тлумачний словник
покликаний — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до покликати. || покли/кано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Який має, відчуває покликання до чого небудь; здатний на щось. 3) у знач. прикм. Признач. або обраний для певної мети, що небудь зробити, виконати… … Український тлумачний словник
